Чи є правомірним відмовляти абітурієнту-інваліду в прийнятті його документів для вступу в вищий навчальний заклад в зв’язку з відсутністю професії, якій він навчатиметься, в списку професій, які може обіймати інвалід, затвердженого в 1964 році?

Чи є правомірним відмовляти абітурієнту-інваліду в прийнятті його документів для вступу в вищий навчальний заклад в зв’язку з відсутністю професії, якій він навчатиметься, в списку професій, які може обіймати інвалід, затвердженого в 1964 році?

І. ПРАВО ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ НА ОСВІТУ

Відповідно до пункту 8.1. Умов прийому до вищих навчальних закладів України («Умови»), особи з обмеженими фізичними можливостями (інваліди I та II груп, діти-інваліди) мають право брати участь у конкурсі за результатами вступних екзаменів з конкурсних предметів у вищому навчальному закладі («ВНЗ») або за результатами зовнішнього незалежного оцінювання за їх вибором.

Крім того пунктом 13.1. Умов передбачено, що до ВНЗ зараховуються поза конкурсом інваліди I та II груп та діти-інваліди віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраним напрямом (спеціальністю), відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” . Умови не передбачають, чим повинна підтверджуватись відсутність протипоказань. Але в Законі України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачено, що медико-соціальні експертні комісії (для неповнолітніх – лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів) визначають види трудової діяльності, рекомендовані для інваліда за станом його здоров\’я.

Крім того, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» , професійна підготовка або перепідготовка інвалідів здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для наступної трудової діяльності. Вибір форм і методів професійної підготовки провадиться згідно з висновками медико-соціальної експертизи.

Наразі, при проведенні медико-соціальної експертизи для визначення показань (протипоказань) для наступної трудової діяльності лікарі керуються ще нормативними актами часів СРСР. Дійсно, існували Накази Міністерства охорони здоров’я СРСР і Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР від 1963 та 1964 років та інструктивний лист від 1966 року . Проте, дія вищевказаних наказів була зупинена Наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР № 542 і Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР № 464 від 26 травня 1976 року («Наказ»). Даний Наказ ще й досі діє на території України і визначає перелік абсолютних та відносних протипоказань для навчання на певних спеціальностях у ВНЗ.

В даному Наказі передбачено перелік абсолютних медичних протипоказань (тобто, протипоказання, які не залежать від обраної спеціальності) до вступу у ВНЗ. В цьому переліку також міститься протипоказання для хворих на злоякісні новоутворення (рак) на всіх стадіях, окрім тих, які пройшли курс радикального лікування не менше 2 років назад. Тому, якщо абітурієнт, в якого було виявлено злоякісне новоутворення (включаючи лейкемію) проходив лікування менше ніж 2 роки тому, тоді є підстави для того, щоб відмовити у вступі у ВНЗ.

Також є перелік відносних протипоказань (протипоказання до певних видів спеціальності) до вступу у ВНЗ, в якому також згадуються злоякісні новоутворення без клінічних проявів на протязі останніх 2 років. Але відносні протипоказання відносяться до конкретних видів спеціальностей. Наприклад, серед економічних спеціальностей, вказаних в Наказі, відносне протипоказання діє тільки стосовно спеціальності «економіка хімічної промисловості». Для навчання на усіх інших економічних спеціальностях, дане відносне протипоказання не застосовується.

Слід зазначити, що серед економічних спеціальностей вказаних в Наказі немає спеціальності «менеджмент туристичного (чи готельного) бізнесу». Однак, відносне протипоказання застосовується тільки в тому разі, якщо наявність певної хвороби забороняє навчання на певній спеціальності. Тому до спеціальності «менеджмент туристичного (чи готельного) бізнесу» відносні протипоказання не застосовуються взагалі.

Проте Наказом передбачено, що він призначений для практикуючих лікарів, що працюють в сфері охорони здоров\’я студентів вузів. Крім того, Наказом передбачено, що лікарі повинні забезпечувати індивідуальний підхід до кожного абітурієнта, з урахуванням профілю учбового закладу, його факультетів і відділень, і можливості абітурієнта повністю пройти весь учбовий процес, включаючи виробничу практику, і надалі працювати відповідно до здобутої спеціальності. Тому член приймальної комісії вищого навчального закладу не може ним керуватись при прийняття документів від абітурієнта.

Тому враховуючи вищевказане, можна зробити висновок, що неправомірно відмовляти у вступі дитини-інваліда до ВНЗ, за умови що вона пройшла курс радикального лікування від ракової хвороби більш ніж за два роки до вступу до ВНЗ.

ІІ. ДОКУМЕНТИ, ЯКІ ПОДАЮТЬСЯ ДЛЯ ВСТУПУ В ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Що стосується пакету документів, які потрібно подавати інвалідам при вступі до вищого навчального закладу, то крім загального пакету документів, пункт 13.2. Умов передбачає, що інваліди I та II груп та діти-інваліди віком до 18 років зараховуються до ВНЗ поза конкурсом лише за умови подання оригіналів сертифіката Українського центру оцінювання якості освіти не нижче встановленої правилами прийому мінімальної кількості балів (124 бали) та інших документів, які засвідчують право на прийом поза конкурсом. Які саме документи потрібно подавати, Умови не передбачають. Проте, враховуючи, що інвалідність підтверджується висновком медико-соціальної експертизи, тому можна припустити, що саме цей документ необхідно буде надати.

Потрібно мати на увазі, що кожен вищий навчальний заклад повинен розробити свої правила прийому. Можливо такі правила й визначатимуть який саме документ потрібно подавати для підтвердження інвалідності абітурієнта та права на пільговий вступ до вищого навчального закладу.

В будь-якому випадку, особа, якій відмовлено в прийнятті документів має право оскаржити дії приймальної комісії в суді. Тому, у разі відмови, важливо, вимагати оформлення такої відмови в письмовому виді для того, щоб можна було подати її як доказ в суд.